- міліцейський
- [м'іл'іце/йс'кией]
м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
міліцейський
Смотреть что такое "міліцейський" в других словарях:
ліцейський — а, е. Стос. до ліцею … Український тлумачний словник
міліцейський — а, е. Прикм. до міліція … Український тлумачний словник
поліцейський — а, е, заст. 1) Стос. до поліції (у 1 знач.). || Який працює в поліції (у 1 знач.). || у знач. ім. поліце/йський, кого, ч. Те саме, що поліцай. •• Поліце/йський нагля/да/ч у дореволюційній Росії – некласний чиновник міської та розшукної поліції.… … Український тлумачний словник
ліцейський — прикметник … Орфографічний словник української мови
міліцейський — прикметник … Орфографічний словник української мови
поліцейський — прикметник … Орфографічний словник української мови
ажан — а, ч. Поліцейський чин у Франції … Український тлумачний словник
брандмайор — а, ч., іст. У Росії – поліцейський чиновник, начальник усіх пожежних частин столичного або губернського міста … Український тлумачний словник
десяцький — кого, ч., іст. 1) У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали селяни. 2) На Запорізькій Січі – ватажок нижчої військової одиниці – десятки … Український тлумачний словник
квестор — а, ч. 1) У парламентах деяких країн – завідувач адміністративно господарської частини. 2) Поліцейський чин в Італії … Український тлумачний словник
